«Мовна бомба». З травня всі чиновники почнуть говорити українською?

Диявол криється в деталях. І, мабуть, найчастіше це висловлювання можна застосувати до того, що відбувається в парламенті. Так, слідом за маленькою, але скандальною поправкою, що потрапила в закон про бюджет, «сюрприз» отримали і чиновники. Він захований в прийнятому Верховною Радою ще 10 грудня і підписаному президентом якраз напередодні Нового року законі «Про державну службу». Незначна, на перший погляд, зміна, що з’явилась в останній момент перед прийняттям документа, стосується однієї з найболючіших проблем України — мовного питання.

У проекті закону, зареєстрованому ще 30 березня минулого року, було прописано, що державний службовець зобов’язаний, серед іншого, «користуватися державною і регіональною мовою (мовами) або мовою національних меншин під час виконання своїх посадових обов’язків». До другого читання цей момент зазнав деяких змін і увійшов в обов’язки держслужбовця в проекті закону в такому вигляді:

«5) обов’язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов’язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим способам її дискримінації;

6) використовувати регіональну мову та/або мову національних меншин, визначену відповідно до закону і в контексті Європейської хартії регіональних мов або мов меншин у межах та випадках, визначених законом».

Однак у підсумковому варіанті будь-яка згадка про використання регіональних мов і мов нацменшин була видалена, залишилось тільки — обов’язкове використання державної мови держчиновниками під час виконання посадових обов’язків.

Причиною зміни стало «посилання» в цьому питанні на скандальний «мовний» закон Ківалова-Колесніченка. В результаті прийняття в 2012 році цього документа російська мова стала користуватися захистом як регіональна на тих територіях України, де кількість її носіїв перевищила 10%, а це немало-небагато 13 з 27 адміністративно-територіальних одиниць першого рівня. Вже в лютому 2014-го, після зміни влади, ВР проголосувала за скасування закону, що викликало обурення органів місцевого самоврядування в регіонах, які скористалися наданими можливостями, що відкрилися з прийняттям закону. На той момент в. о. президента України Олександр Турчинов заявив, що не підпише рішення ВР про скасування цього закону до тих пір, поки не буде ухвалено новий.

Новий же, як відомо, на порядку денному у парламентарів поки не стоїть.

Але прив’язка до закону Ківалова-Колесніченка спровокувала спробу завалити закон «Про держслужбу» в цілому.

«Це нормальна формула, коли держслужбовець може, коли потрібно, використовувати регіональну мову, — зазначив у коментарі „Главкому“ експерт ініціативи „Реанімаційний пакет реформ“, яка брала участь у розробці документа, Микола Виговський. — Але коли голосувався закон 10 грудня, була спроба розкачати ситуацію з мовами і таким чином завалити прийняття законопроекту. Аргумент його опонентів полягав у тому, що йде посилання на закон про мови — а він у нас єдиний — прийнятий попередньою Верховною Радою, на закон Ківалова-Колесніченка. Але справа в тому, що ВР навіть не піднімала питання закону про мови. Сили, які висловлювали невдоволення щодо цього пункту в законопроекті „Про держслужбу“, не пропонували при цьому ні новий закон написати, ні старий доопрацювати». За словами експерта, була просто політична спроба завалити закон, і через це в останній момент, щоб не виникло проблем, щоб не втратити голоси, було вирішено все виписати так, як і є зараз. «Чесно кажучи, це був компроміс, ми рятували законопроект», — зізнався експерт.

У підсумку підписаний 31 грудня Петром Порошенком варіант, по суті, нівелював прийнятий в 2012 році закон «Про засади державної мовної політики».